Серія: Заслужені діячі України

За покликом
власного серця

(Заслужений лікар України
Цимбалюк Леонід Тимофійович
1939-2009рр)

     Римський філософ Сенека говорив про те, що спогади великих людей такі ж корисні, як і їх присутність». Керуючись цією думкою згадаємо про Заслуженого лікаря України Л. Т. Цимбалюка, який належав до плеяди лікарів старшого покоління вихованих у кращих традиціях нашої медицини, який вийшов з народу, жив його життям, сумлінно йому служив. Він був неординарною особистістю, про таких в народі кажуть «Божа людина» тобто «Господом Богом дана».Він дивився на світ і сприймав життя по – своєму завдяки надзвичайно тонкій вдачі, чистій натурі, піднесеній емоційності. Невід’ємними рисами його характеру були простота, доступність, турбота про людей, блискучий розум, енергійність, цілеспрямованість і надзвичайна працездатність Ось, який життєвий шлях провідного лікаря – хірурга центральної районної лікарні:

     2грудня1939р. народився Леонід Тимофійович в с.Перекоринці Муровано – Куриловецького району в сім”ї вчителів.

     1949р. – учень першого класу Дерешівської початкової школи.

     1955р. – студент Чернівецького медичного інституту, який закінчив у 1961р.

     Доля занесла на землі Чернігівщини, Жмеринського, Барського та Літинського районів нашої області.

     3 березня 1972р. по 2007р. – завідуючий хірургічним відділенням Хмільницької центральної районної лікарні.

     Спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії, 3 друкованих праці. Нагороджений багатьма грамотами та почесними знаками «Отличник здравохранения СССР», «Отличник санитарной обороны СССР» медаллю ім. М. Пирогова, Почесними громати ЦКЛКСМ України та Казахстану. Тричі був занесений на обласну Дошку Пошани. Неодноразово вибирався депутатом міської ради. Леонід Тимофійович був заступником голови міської організації ветеранів, любив малювати, переймався спортом.

     Довгий час грав волейбол, пізніше тренером волейбольної команди. До речі команда була володарем кубка республіканських змагань серед медиків України. Пізніше займався в тенісному клубі.

     В листопаді 1995році Указом Президента України присвоєно високе звання «Заслужений лікар України».

     Життя обірвалося в лютому 2009року.

     За 45р. хірургічної діяльності 35р. він віддав хмільничанам, 11 разів його відділення займало перше місце в області. На рахунку 27 тисяч операцій, з них половина амбулаторних. Бували дні, коли оглядав в день 100 хворих. Має близько 50 своїх послідовників.

     Його кредом були – «любов до хворої людини, як до свого родича. Якщо Ви не любити хворих і немічних, Вам робити в медицині нічого. На співчуття,повагу і любов Вам Ваші пацієнти будуть відповідати тим же». Ці слова належать Леоніду Тимофійовичу.

     Його знали не тільки як професійного лікаря – хірурга, але як і знавця і любителя рідного краю.

     На прохання головного лікаря Хмільницької центральної лікарні Сивака Володимира Петровича Леонід Тимофійович збирав історію районної лікарні та працював над створенням музею. Цікаво було спостерігати за першими кроками. Робота з кожним разом все більше поглинала Леоніда Тимофійовича. Як діти захоплювались солодощами, так і Леонід Тимофійович розпочав цю справу.

     Цілеспрямовано велась робота в архівах області, району та міста у Вінницькій обласній універсальній бібліотеці ім. К. А. Тімірязєва та районній бібліотеці для дорослих, співпрацював з ветеранами медицини Лейчак О.Д., Андрущак Н.Г. та багатьма іншими.

     Дослідивши та зібравши багато матеріалів ним була написана спочатку одна із найкращих історій краю. Окремо хочу зупинитись на списках відомих діячів України – вчителів (4), лікарів (19), діячів науки і техніки (3), культурних діячів, науковців, журналістів. В списках також імена заслуженого енергетика, агронома, працівника сільського господарства України та Героїв Соціалістичної Праці (14) і.т.д.

     Вражала його енергія, доброта та діяння. Леонід Тимофійович працював не заради слави, а для дослідження та передачі майбутньому поколінню історії медицини краю.

     Весь час протягом 2-х років матеріали доповнювались новими фактами і іменами. У нього родився задум зібрати, все написати і видрукувати окремою книжкою. Хотілось б сподіватись, що одна з найкращих праць Леоніда Тимофійовича не пропаде марно. Його немає серед нас, але він залишив по собі частину своєї справи, частину своєї душі. Хочеться, щоб задумане ним збулось. Меценатам складено щиру вдячність і віримо в те, що вони щедрістю своїх душ і благодійних внесків долучаться до видання книги, яка стане надбанням історії краю та втілення в життя мрій лікаря.

Радимо прочитати

1. «Я був , є і залишаюсь лікарем – хірургом» [ інтерв’ю та бібіографічні даніЛеоніда Тимофійовича] // Життєві обрії. – 2007.- 14 квіт.
2. Дорош М. Хмільницькі світовиди. Бібліографічний словник. – Вінниця: Велес, 2002. – с. 68-69.
3. Комар П. Майбутнє має бути гарним: [Інтерв’ю та бібіографічні дані Леоніда Тимофійовича ]// Життєві обрії. - 1997. –29 берез.