Бойові дії

на теренах Хмільницького району

під час ІІ-ї світової війни.

Оборонні бої влітку 1941 року проводили: 

12-а Армія Південно – Західного фронту - командуючий генерал-майор Понеделін П. Г.   Один із радянських генералів що потрапив у полон до німців. Після повернення в СРСР, розстріляний 25 серпня 1950р. Реабілітований посмертно в 1956р.
26-а Армія Південно – Західного фронту. Командуючий генерал-лейтенант Костенко Ф. Я. (з 7 липня — 26 вересня1941 р.) З квітня 1942р. заступник командуючого Південно-Західного фронту. Загинув під час проведення Харківської наступальної операції 26 травня 1942р. попавши в оточення застрілився разом з сином капітаном-артилеристом.
6-а Армія  Південно-Західного фронту – командуючий генерал-лейтенант Музиченко І. М. 7 серпня 1941 року при спробі прориву з оточення генерал-лейтенант І. М. Музиченко потрапив у полон. Відмовився від співпраці з німцями. 29 квітня 1945 року визволений американськими військами. Протягом травня-грудня 1945 року проходив перевірку в органах НКВС СРСР. У жовтні 1947 року відправлений у відставку. Мешкав у Москві. Помер 8 грудня 1970 року.     Штаб 6-ї Армії перебазувався в Хмільник 6 липня 1941р. до її складу входили 7-й, 36-й, 37-й. 49-й стрілецькі, 5-й кавалерійський, 4-й і 15-й механізовані корпуси.

 Не дивлячись на відчайдушний опір радянських військ 16 липня 1941 року ворог займає Білий Рукав, Вугринівку, Качанівку, Соколову і місто Хмільник.

   17 липня ворог вступив – в Сидориху, Слободянськ, Вербівку, Крутнів, Лелітку, Осички, Порубинці, Філіопіль, Кушелівку, Томашпіль.

   18 липня  - в Голодьки, Клітищі (Порик), Соломірку, Крупин, Березну, Сербанівку, Дубрівку.

   20 липня – в Широку Греблю.

Життя і боротьба в окупації

12 серпня 1941 рік – німецькі окупанти розстріляли по шосейній дорозі Хмільник – Уланів, поблизу міста Хмільника, близько 400 мирних жителів.

9 січня 1942 року в місті Хмільнику поблизу соснового бору фашисти розстріляли 6 800 чоловік (жінок, дітей, людей похилого віку).

16 січня 1942 року в місті Хмільнику страчено 1240 чоловік.

12 червня 1942 року – розстріляно 360 чоловік.

3 березня 1943року – 1300 чоловік.

26 червня 1943 року – розстріляно 1650 чоловік.

Всього розстріляно, страчено і закатовано в місті Хмільнику 12 268 мирних громадян, відправлено в німецьке рабство  4860 чоловік.

У відповідь на жорстокі розправи і знущання фашистів хмільничани піднялися на боротьбу з ворогом.

У грудні 1941 року у м. Хмільнику була створена підпільна організація під керівництвом Воржева Олександра Яковича, Дяченка Василя Кіндратовича і П.А.Цицурова. В її складі налічувалось 43 чоловіки. Організація мала свої групи у селах Сандраки, Сьомаки, Педоси, Семки.

Хмільницькі підпільники Воржев О.Я., Дяченко В.К, Цицуров П, А., Неспосудній П.П, Нечипорук Б.П.

Хмільницька підпільна організація дістала й передала у грудні 1943 року партизанським загонам 34 гвинтівки, 7 автоматів, станковий кулемет, 106 гранат, близько 15 тис. патронів, велику кількість продуктів : 5 тонн борошна, 3,2 тонни цукру, 700 кг крупи, 50 кг солі.

Хмільницький район звільняли:

               І  Український  фронт

Командуючий генерал армії Микола Федорович  Ватутін (жовтень 1943 —  до поранення 29 лютого 1944р.)
Маршал Радянського Союзу Георгій Костянтинович Жуков (березень — травень 1944). В березні 1944, після смертельного поранення генерала М.Ф. Ватутіна Жуков очолив І-й Український фронт. Була проведена Проскурівсько Чернівецька операція.

Житомирcько-Бердичівська

наступальна операція

        (24грудня 1943 — 14січня 1944 — наступальна  операція  військ 1-го Українського фронту, проведена з метою знищення корсунь-шевченківського угруповання супротивника.

Проскурівсько-Чернівецька операція

 (4 березня 1944 —   17 квітня 1944) — наступальна операція радянських військ 1-го Українського фронту у взаємодії з військами 2-го Українського фронту, проведена з метою розгрому основних сил німецької групи армій «Південь» на Правобережній Україні 1944 року

18  загальновійськова армія 

(з 15 лютого по 5 квітня 1944 18-а десантна армія) у складі Збройних си СРСР з червня 1941 по травень 1946.  30 листопада 1943р.була включена до складу 1-го Украинского фрон­ту. 

Командуючий - генерал-лейтенант, з жовтня 1943 р.. — генерал-полковник             Леселідзе К. Н   (березень1943 г.  лютий1944 г.);
Командуючий – генерал-лейтенант  Журавлев Е. П.     (лютий — листопад 1944р. )

На 01.03.1944р.

до складу 18-ї  Армії входили

     11  Стрілецький корпус   в складі: 

      271-а стрілецька дивізія -  командир полковник М. А . Титов

                                 ( на вересень 1941р.) 

      276-а стрілецька дивізія командир генерал-майор І. С. Савінов

                                  ( на  вересень  1941р) 

      316 стрілецька Темрюкська двічі Червонопрапорна дивізія

                       ( третього  формування)

22  Стрілецький корпус - командир генерал - майор Захаров Федір Васильович   - до складу якого входили:

317 стрілецька дивізія  командир полковник Жердієнко Микола Терентійович ( з грудня 1943р.)

До складу дивізії входили:   571,606,і 761 стрілецькі полки; 773 артилерійський полк; 277 окремий винищувальний протитанковий дивізіон; 361 саперний батальйон; 251 розвідувальна рота; 878 окремий батальйон зв’язку; 407 медсанбат; 193 рота хімічного захисту; 204 автотранспортна рота; 523 польова хлібопекарня; 183 дивізійний ветеринарний лазарет; 2199 польова поштова станція; 595 польова каса держбанку.

129 Гвардійська Житомирська Червонопрапорна стрілецька дивізія - командир генерал-майор Бушев Сергій Михайлович 

До складу дивізії входили:

• 438, 457, і 518 стрілецькі полки;
• 664 артилерійський полк;
• 287 окремий винищувальний протитанковий дивізіон;
• 452 зенітна артилерійська батарея;
• 800 мінометний дивізіон;
• 192 розвідувальна рота;
• 297 саперний батальйон;
• 276 окремий батальйон зв’язку;
• 196 медично-санітарний батальйон;
• 52 окрема рота хімзахисту;
• 223 автотранспортна рота;
• 152 польова хлібопекарня;
• 993 дивізійний ветеринарний лазарет;
• 673 польова поштова станція;

71 Стрілецька дивізія  - командир Беляєв  Микола Захарович, полковник (22.11.1943—04.07.1944);

До складу дивізії входили:

• 52, 126,357,131, 20 стрілецькі полки;
• 237 артилерійський полк;
• 133 окремий винищувальний протитанковий дивізіон;
• 367 мінометний дивізіон;
• 74 розвідувальна рота;
• 128 саперний батальйон;
• 126 окремий батальйон зв’язку;
• 69 медично - санітарний батальйон;
• 17 окрема рота хімічного захисту;
• 193 автотранспортна рота;
• 166 польова хлібопекарня;
• 256 дивізійний ветеринарний лазарет;
• 193 польова артилерійська ремонтна майстерня;
• 234 польова поштова станція;
• 193 польова каса держбанку.

395 стрілецька Червонопрапорна, ордена Суворова дивізія, командир – полковник Вороженцев Олександр Васильович.

До складу дивізії входили:

• 714, 723 и 726 стрілецькі полки  
• 968 артилерійский полк, 
• 29 окремий винищувальний протитанковий дивізіон;
• 451 зенітна артилерійська батарея
• 576 мінометний дивізіон; 
• 467 развідувальна  рота, 
• 686 саперний батальйон, 
• 856 окремий батальйон зв’язку;
• 490 медико-санітарний батальйон 
• 483 окрема рота хім. захисту, 
• 306 автотранспортна рота, 
• 259 польова хлібопекарня, 
• 829 дивізійний ветеринарний лазарет 
• 1416 польова поштова станція 
• 763 польова каса Держбанку

52  Стрілецький корпус  -  117 гвардійська стрілецька дивізія, 24, 161 стрілецькі дивізії.

117 стрілецька дивізія. 

         Першою бойовою операцією 117-ої дивізії стала участь у Керченсько-Ельтігенській десантній операції. Згодом, понісши значні втрати, група розділилася - частини дивізії наприкінці листопада були перекинуті на Україну. Тут вони взяли участь у Житомирсько-Бердичівській операції. 5 січня 1944 року дивізія прийняла участь у звільненні Бердичева.

6 січня 1944 року Указом Головнокомандуючого 117-ій стрілецькій дивізії було присвоєно ім'я "Бердичівська". За прорив оборони ворога на річці Нейсе, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 травня 1945 року 117-та гвардійська 117 гвардійська стрілецька дивізія була нагороджена орденом Богдана Хмельницького II ступеня.

Після закінчення Великої Вітчизняної війни 117-та дивізія прибула на постійне місце дислокації в Бердичів, де розмістилась у військовому містечку на Червоній Горі. Зараз її правонаступницею вважають 26-ту Бердичівську артилерійську бригаду.

24 стрілецька дивізія. Командир з 28 грудня 1941р. до 1946р. генерал-майор Прохоров Федір Олександрович.(1896 -1962)р.

Повна назва дивізії в 1957 2003 роках: 24-а мотострілкова Самаро – Ульяновська, Бердичівська ордена Жовтневої революції, тричі Червонопрапорна, орденів Суворова і Богдана Хмельницького Залізна дивізія.

161-а Червонопрапорна, ордена Богдана Хмельницького Станіславська стрілецька дивізія – командир генерал майор Тертешний Петро Вакулович (28.11 – 30.05 1944).

 Сформована на базі 13-ї окремої  стрілецької бригади  в квітні 1942 р.

До складу дивізії входили:

• 565 стрілецький полк. Командир Єрмолаєв Олександрович (15.05.1943 – 01.12 1944)
• 569 Федотов Василь Миколайович (з 13.01.1944р.)
• 575 Литвинов Матвій Осипович (14.11.1943 – 14.09.1944)

На початку березня 1944р. дивізія дислокувалась  в районі: Томашпіль, Соломірка, Колибабинці.

2-а Повітряна Армія – командуючий генерал – полковник авіації Красовський С. Я.  

Проскурівсько-Чернівецькій наступальній операції 5-й винищувально-авіаційний корпус і 227-ма штурмова авіаційна дивізія 2-ї повітряної армії під командуванням С. Я. Красовського прикривали з повітря дії 1-ї танкової армії. Чотири полки його армії удостоєні почесних найменувань Чернівецьких. 25 травня 1945 року генерал-полковнику авіації С. Я. Красовському присвоєно звання Героя Радянського Союзу, а в 1959 році - військове звання маршала авіації. Нагороджений 17 орденами і багатьма медалями. Автор книги "Життя в авіації". З 1968 року військовий інспектор, радник групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР. Помер в Москві 21 квітня 1983 року.

Хроніка визволення

 Говорять документи

Начальнику штабу 18 Армії. Оперативне зведення штабу 22 корпусу.

21.00, 08.03.1944р. «…к исходу дня 08.03 44г. Части 71 сд овладели: Сальница, Маркуши(сев.)Рыбчинцы, (зап)Морозовка.»

317сд. За истекшие сутки овладела населенными пунктами: Липятин, Чесновка, Петриковцы, Пагурцы.

129сд. Овладела населенными пунктами: Чепели, Тараски,

Бол. Острожок.»

Начальнику штабу 18 Армії. Оперативне зведення штабу 22 корпусу.

21.00,09.03.1944р. «…части корпуса к 8.00 09.03.44г. продолжали вести наступление …

71 дивизия овладела: Маркуши, Рыбчинцы, Зозуленцы…»

317дивизия за истекшие сутки овладела населенными пунктами: Белый Рукав, Семаки, Сербановка.

129 дивизия овладела: Лозна, пос. Пролетарский, Кривошеи, Кривошеинцы…»

Начальнику штабу 18 Армії. Оперативне зведення штабу 22 корпусу.

21.00, 10.03.1944р.

«71 дивизия – в 7.00 10.03.44г. части дивизии овладели городом Хмельник и прилегающими к нему населенными пунктами: Мазуровка, Сидориха, вышли на сев. Берег р. Буг. К 18.00. 10.03.44г.  вели бои за переправы на р. Буг на участках:

126 сп. Мазуровка, 367 сп. Южная окр.. Хмельник, 131сп. Южн. окр. Сидориха.

317 сд. 10.03.44г. овладела населенням пунктом Широкая Гребля.

Боевое донесение № 233/011 Штаб 18 Армии 18.03.44г.

Начальнику штаба 1-го Украинского фронта.

  «…Преодолевая огневое сопротивление отрядов противника овладели: Поповка, Новоконстантинов, Гули, Думенки, Чудиновцы, Лелитка, Крупин, Порубинцы, Голодьки, Гута Старая, Сандраки, Майдан Куриловский, Николаевка, Пиковская Слободка.»

Подвиги удостоєні звання Героя Радянськог Союзу

	Полін Олексій Володимирович «26 лютого 1944р. група розвідників на чолі з лейтенантом Ма­каровим отримала нове завдання - розвідати місцевість в районі с. Вишенька, виявити вогневі точки ворога. Улоговиною з боку с Червоний Степ розвідники непомітно добрались до північно-східних околиць Вишеньки. Пагорб, на якому стояла крайня хата, нагадував укріплен­ня, і дійсно біля самої хати замаскувався фашистський дзот. Німці не дрімали, різко заторохтів кулемет, і через декілька хвилин захлинувся. Розвідники кинулися у ворожі траншеї... На амбразурі ворожого дзо­ту залишилось лежати прошите кулями тіло розвідника 395-ї Таманської дивізії Олексія Володимировича Поліна. Він повторив подвиг Олександра Матросова, прикривши своїм тілом вогневу точку, тим самим давши змогу товаришам виконати завдання. В цьому бою було знищено 31 гітлерівця і 3 захоплено в полон. Олексію Володимировичу Поліну було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.»                                                          Із книги В.М. Маринича «Памятає світ врятований»
	Сьомак Микола Павлович  Сьомак Микола Павлович народився З травня 1919 року в смт. Погребище. Загинув 13 січня 1944року біля села Кустівець Хмільницького району. Похоро­нений в м. Бердичеві. За зразкове виконання бойових Завдань коман­дування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарб­никами і проявлені при цьому відвагу та героїзм Указом Президії Верховної Ради СРСР від 25 серпня 1944 року командиру роти ПТР 338-го гвардійського стрілецького полку 117-ї гвардійської стрі­лецької Бердичівської дивізії, гвардії лейтенанту Сьомаку Миколі Павловичу посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.                                                   Із книги В.М. Маринича «Памятає світ врятований»
	Андрій Пилипович Касян Андрій Пилипович Касян народився 13 грудня 1918 року в селі Кіблич Гайсинського району. Винятковий героїзм проявив Касян і в бою за оволодіння населеним пунктом Сьомаки 9 березня 1944 року. Він першим переплив через річку Сниводу з кулеметною обслугою і забезпечив переправу стрілецьких підрозділів.             11 березня 1944 року форсуючи Буг біля с. Журавного Хмельницького району Касян першим з обслугою станкового кулемета переправився і своїм кулеметом забезпечив розвиток наступу підрозділів полку, які переправлялися на підручних засобах. За геройський подвиг, проявлений при виконанні бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками, - гласить Указ Президії Верховної Ради СРСР від 25 серпня 1944 року, Андрію Пилиповичу Касяну посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

«Вінницька земля прийняла у свої вічні обійми 45 тисяч воїнів – визволителів багатонаціональної Червоної Армії, з них 3540 лежать у Хмільницьких чорноземах»

Калініченко В.О. 

Голова Хмільницької районної організації ветеранів.

( з передмови до книги «Пам’ятає світ врятований»

За матеріалами районного історичного музею в м. Хмільнику.