Незгасний перстень життя

       “О молодосте, ти одна незаплямована й хороша”, — писав Богдан-Ігор Антонич, приречений залишитись вічно молодим класиком української літератури. Літературний шлях поета був короткий і сповнений важкої праці над собою. Радянська система доклалась до того, аби пам’ять про “безідеологічного поета” канула в Лету. Лише в останні десятиліття ХХ століття цікавість до творчості Антонича відродилась, а збірки поета переклали хорватською, грецькою, словацькою, португальською, македонською,   чеською, білоруською мовами. У Львові завдяки Львівській організації Спілки письменників встановили меморіальну таблицю на будинку на вулиці Городоцькій, де жив поет

        Язичництво у Антонича — це данина землі й природі. Формував свій стиль на основі дитячих вражень. Поета часто називають “містиком”, але це дуже вузьке бачення. Адже Антонич шукає себе в різних формах — то він співець пантеїзму, то іде в сферу релігійної лірики. Ці пошуки є ознакою зацікавлення долею людства, яка зробила Антонича майстром поезії світового рівня”.

        На абонементі для дорослих пройшов літературний портрет «Його душа у слово перейшла» та до уваги користувачів представлена книжкова виставка «Поет великої гармонії».


Автор: абонемент
Дата створення: 2019-10-04 16:19:34
Версія для друку