Свою місію як духовного провідника нації  Василь Симоненко усвідомлював і ніколи не розчаровувався у своїй долі, яка хоч і жорстоко обірвала лет його таланту на високій хвилі творчого піднесення, проте подарувала  поету щасливі миті натхнення, народжені тривогами, болями і надіями рідного народу та великою любов’ю  до України:

Україно! Ти –  моя молитва.

Ти моя розпука вікова…

Гримить над світом люта битва

За твоє життя, твої права.

Україна була, як сповідався поет, у його грудях, «у чолі і в руках», ради свого народу жив він і творив: «Я для тебе горів, український народе…».

В читальному залі КЗ «Хмільницька публічна  бібліотека»  про  українського письменника –  шістдесятника, лауреата Шевченківської премії, журналіста, громадянина  розповідають виставка – портрет «І голос твій нам душі окриляє…» та літературна світлиця «Світло Симоненкової душі», присвячені  90 – й річниці від дня народження. Творчий і життєвий шлях письменника висвітлюють окремі видання унікальних спогадів та світлин, цікавих фактів про Василя Симоненка його колег і друзів.

Що зробив Василь Симоненкo для України? Хто називав Симоненка лицарем на білому коні в українській літературі? Чому письменник прожив усього 28 років?

Запрошуємо всіх зацікавлених долучитися до творчості Василя Симоненка, яка з роками набуває ще більш глибинного і пророчого змісту. Адже, звертаючись до всіх нас разом, він говорить з кожним окремо.