Ярослав Васильович Гримайло
(2.11.1906-10.4.1984рр.)

Український письменник, публіцист.

Знайомство із славетними людьми нашої
Батьківщини, їхніми героїчними
біографіями — оце і стало якоюсь мірою
тим, на чому формувалися й моя
біографія, моя творчість.
                                                 Я.Гримайло

     Народився 2 грудня 1906 року в с.Рогинці Хмільницького району Вінницької області. В роки громадянської війни потрапив до дитячого будинку на Вінниччині. Самостійне трудове життя почав у 13 років. У 1920 почав навчатись в Уманській профшколі, потім у технікумі. Саме там доля звела з викладачем Є.М.Рудницьким, який був добре обізнаний з художньою літературою. З спогадів письменника цей учитель “ під негласною опікою” вивів його у люди.
     У 1926 році в Умані виступав Володимир Сосюра. Гримайло при знайомстві показує йому свої твори. В,Сосюра радить талановитому юнакові приїхати до Харкова, тодішньої столиці України ..І ось Ярослав Гримайло навчається у Харківському інституті народної освіти з 1926 р. по 1930 рр.на літературному факультеті. Тут уперше було надруковані його вірші.

Це не мрія — омана. Не спиться
Засміятись би в даль золоту.
Я іду вулицями столиці -
Вчорашній пастух.

      Друкуватися почав з 1926 року. З 1930 року Ярослав Васильович почав працювати літературним працівником журналу “Молодняк”. В цей період виходить його перша збірка “Вітрила піднято”. Ось, що писали про книгу критики:”Буяння молодих сил, кипіння нестриманої творчої енергії- ось основні мотиви книжки Я,Гримайла “Вітрила піднято”. В 1931 р. перша поема “Вугільні барикади” . Ярослав Гримайло критично поставився до своєї поезії...”я зробив категоричний висновок стати пліч -о - пліч зі справжніми поетами мені не судилось”. Розпочались перші прозові спроби.
     З 1934 року Ярослав Гримайло член Спілки письменників України ( по деяким виданням Член СП СРСР з 1934 року..) .З 1936 по 1940 рр. У журналі “Піонерія”.
     Під час другої світової війни Гримайло працює в редакції газети “Большевик Алтая” м.Усть — Каменогорськ, а після звільненя Харкова- в обласній газеті “Соціалістична Харківщина”.

Автор збірок віршів і поем

  • «Вітрила піднято» (1930)
  • «Зима» (1930)
  • «Поезії» (1931)
  • «Вугільні барикади» (1931)
  • «Жнива» (1931)
  • «Вокзали» (1931)
  • «Пасіка» (1931)
  • «Комуна» (1931)
  • «Арматура» (1931)
  • «Порт» (1932)
  • «Спектр» (1934)
  • «Мужня юність» (1935)
  • «Так слава життю!» (1935)
  • «Бобик» (1935)
  • «Веселі ребята» (1936)
  • «Трудолюби» (1963)

Автор книг

  • «Юні мандрівники, або Подорож на Дніпрельстан» (1930)
  • «На цегельні» (1931)
  • «Дніпро-струм» (1932)
  • «Герої комсомольського плем'я» (1934)
  • «Дивний криголам» (1935)
  • «Ніч серед білого дня» (1937)
  • «Завод-фортеця» (1941)
  • «Кров патріотки» (1941)
  • «Ті, кого шукав» (1944)
  • «Подарунок» (1950)
  • «Подробиці листом» (1956)
  • «Про мужніх і дружних» (1956)
  • «Великий слідопит» (1957)
  • «Добропроходець» (1978)

Автор романів

  • «Син лейтенанта» (1950)
  • «Кавалер ордена Слави» (1950)
  • «Незакінчений роман» (1962)
  • «Знайду тебе, Христя Шовкунова. Формула кохання» (1964)
  • «Зачарований на Схід» (1971)

Критики про творчість Я.Гримайла

“... Герої Гримайла - живі люди,... такі ж земні, щирі й прості люди, як усі. “

“Майстер віршованої форми , він залишається тонким ліриком у прозі”
                                                                                Л.Маляренко
“Проте й зараз , перечитуючи його поезії, відчуваєш силу почутів, захоплення відтворенням романтики праці й боротьби.”
                                                                                Ю.Барабаш.
“Своєю творчістю Ярослав Васильович зробив гідний внесок в українську літературу .Його творчість привертає до себе увагу і широкий загал небайдужих читачів.”
                                                                                Є.Козюк.

До Вашої уваги Хмільницька районна бібліотека пропонує книги Ярослава Васильовича Гримайла

     Повість Гримайла “Добропроходець” -біографічна повість про відомого письменника М.Трублаїні..Разом з автором читач проходить життєвий шлях Трублаїні з дитинства до останніх днів життя. Письменник добре знав М.ТРУБЛАЇНІ, ВІН БУВ ЙОГО ДРУГОМ, ЗЕМЛЯКОМ СУСІДОМ десять років до війни вони жили в одному будинку, на одному поверсі.
     Це одна з не багатьох повістей, де найбільше згадується рідний край, з ніжністю описується природа, земля , село. Розповідається, як головний герой один із перших, хто організував підліткові клуби (піонерські клуби).
 Автор детально передає першу подорож , захопленням слідкуєм за життя Трублаїні на криголамі, спершу коком , кочегаром і нарешті журналістом.
     Зворушливо , душевно з біллю в серці автор подає останні минути героя :”Микола останнім вийшов з машини і пішов у поле, де вже лежали ті, хто встиг відбігти від шляху, За хвилину огонь, дим і пилюга обгорнула все навколо...
     Смертельно поранений , - розповідають свідки,- Микола впав на зелене огудиння колгоспного баштану, на землю, пошматовану вибухами ворожих снарядів, на рідну землю і підвестися вже не міг---Отака халепа. Приземлився...-І по паузі додав: Та ви не турбуйтесь, робіть своє....”
     У романі зображені події Великої Вітчизняної війни, подвиг народу, показані високі моральні якості простих людей, які виявились у час найтяжчих випробувань. Головний герой хлопчик Клим, якому напередодні виповнилося одинадцять років. На його долю випало багато тяжких випробувань. Це і загублення батьків, дитячий притулок, допомога партизанам, полон у німців, поранення в стегно, концтабір.
     Від розділу до розділу, від сторінки до сторінки Клим духовно зростає, мужніє хлопчик, у важких умовах виробляється і гортується його характер. Вчорашня пустотлива дитина за короткий час виростає у справжнього воїна, в лавах Радянської армії доходить до Берліна і одержує орден Слави.
     Це одна з не багатьох повістей, де найбільше згадується рідний край, з ніжністю описується природа, земля , село. Розповідається, як головний герой один із перших, хто організував підліткові клуби (піонерські клуби). Автор детально передає першу подорож , захопленням слідкуєм за життя Трублаїні на криголамі, спершу коком , кочегаром і нарешті журналістом.
     Зворушливо , душевно з біллю в серці автор подає останні минути героя :”Микола останнім вийшов з машини і пішов у поле, де вже лежали ті, хто встиг відбігти від шляху, За хвилину огонь, дим і пилюга обгорнула все навколо...
     Смертельно поранений , - розповідають свідки,- Микола впав на зелене огудиння колгоспного баштану, на землю, пошматовану вибухами ворожих снарядів, на рідну землю і підвестися вже не міг---Отака халепа. Приземлився...-І по паузі додав: Та ви не турбуйтесь, робіть своє....”
      Ця книга складається з двох частин: - перша повість “Христя Шовкунова” та повість “Василь Боровий”. В основу покладено події сучасного села, морально — етичні проблеми, які стають перед молодим поколінням. Головні герої проходять через життєві випробування.
      Велику увагу автор привертає до себе трагічний образ Христі Шовкун...” вродлива, гонориста... білолиця, чорноброва, перша красуня на селі.” Перед нами постає образ чарівниці, сповненої любов'ю до життя. Христя — один з найкращих жіночих образів в творчості нашого земляка. Автор з любов'ю описує її вчинки,
кохання, сумніви , вагання. Вона справедлива, скромна, мрійлива, життєрадісна, горда та чуйна. Особисте життя Христі- це тривала боротьба за кохання, протистоячи батькові, який у всьому має зиск. Драматично закінчується твір. Ось, що пише Ярослав Гримайло в післяслові:”Я розумію: твір з таким драматичним фіналом якось не в'яжеться зь нашою дійсністю. Не типово... Але повірте,- я вже нічого не можу вдіяти. Карі очі її, милої Христі, ясні й чисті, молоді і довірливі, дивляться мені в душу, і вигадувати я не здатний...”

Радимо прочитати

  1. Барабаш Ю. Завжди в дорозі//ЛГ.-1957.-18 січ.
  2. Маляренко Л. Кодекс його душі і совісті — книги// Прапор.- 1976.-№12
  3. Сандул В. Незабутній краянин: Наші славні земляки// Червоний прапор.-1986.- 24 груд.
  4. Дорош М. Наш талановитий земляк. //Життєві обрії.-1997.- 11 січ.
  5. Мазур В. Тобою, краю мій , живу! //Життєві обрії.-1998.-21 лист.
  6. Козюк Є. Майстер величного слова //Життєві обрії.-2011.-18 лют.

Довідкові матеріали

  1. Письменники Радянської України //Ред. В.Пасічний.-К.: Рад. письменник , 1960.-с.125-126.
  2. Письменники Радянської України //Ред. Моргаенко.- К.: Рад. письменник , 1976.- с.78
  3. Письменники Радянської України // сос. В.Коваль, В. Павловська.-К.: Рад . Письменник,1988.-с.165.
  4. Українська літературна енциклопедія //Ред. Колегія О.Дзеверін , Е.Вервес.-К.: Гол.Редакція Укр. Радянськ. Енциклопедія, 1998.-с.491
  5. З — над Божої ріки. Літературний бібліографічний словник Вінниччини// Упорядник А.Подолинний.Вінниця: Континент -Прим, 2001.- с.76.
  6. Енциклопедія Сучасної України // К.:Науково — редакційну підготовку 6 тому Енциклопедії Сучасної України здійсйнив Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006.-с.453.