ГУМЕНЮК Феодосій Максимович

(6.IX 1941, с. Рибчинці Хмільницького р-ну Вінн. обл.)

Живописець і графік, з. д. м. України з 1995. Закін. 1965 Дніпроп. худож. уч-ще (у Я. Ка- лашника), 1971 — ІЖСА в Ленінграді (у Й. Серебряного). З 1993 викладає в Укр. АМ, керівник навч.-творчої май¬стерні істор. живопису. Творчість Г. грунтується на укр. культурній спадщині: історії, фольклорі, поезії, музиці. Сучас. малярськими засобами він син-тезує романтично піднесені й ге-роїчні образи України, сполуча¬ючи в нову органічну цілісність вершини духовного розвитку. Це розквіт візантійських тра¬дицій у Київ. Русі, відкриття ве¬неційського колоризму, нац.відродження козацької доби, живоп. конструктивізм Сезанна, досягнення школи М. Бойчука. Переслідуваний за участь у не-офіційних виставках. Позбавле¬ний прописки і змоги жити в Ленінграді, 1977 виїхав у Дні-пропетровськ. Активна позиція митця-нонкомформіста викли¬кала на початку 1980-х рр. хви¬лю цькувань у дніпроп. пресі. У художника забрали майстерню й змусили залишити Україну. 1983—92 жив у Ленінграді. З 1993 — у Києві. Працює в га¬лузі станкового живопису і графіки. Тв.: «Вірність Україні» (1972), «Гетьман Дорошенко» (1975), «Сивий гетьман. Іван Мазепа», «Гонта і Залізняк» (обидва — 1976), «Гайдамаки» (1979), «Мій край» (1980), «Гет- симанська молитва» (1981), «Маруся Чурай» (1986), «Мотря Кочубеївна й Мазепа» (1987), «Посвячення» (1988), «Портрет гетьмана Сагайдачного», «На¬ливайко» (обидва— 1991), «Ко¬лядники у гетьмана», «Кобзар Вересай» (обидва — 1994), «Осінній краєвид», «Мазепа і Карл XII» (обидва — 1995), «Жниці» (1996), портрети «Галинка Гулевичівна», «Маруся Чурай» (обидва— 1997), «Кобзар- характерник Василь Нечепа» (2000), «Зустріч гетьмана Виговського» (2000), «Обрання ге-тьмана Полуботка» (2001). Автор дослідження «Історичний живопис і завдання академічної художньої освіти» в зб. «Українська Академія мистецтв. Дослідницькі та науково-методичні праці» (вип. І. К., 1994). Шевченківська премія 1993 за серію портретів істор. діячів: П. Сагайдачного, П. Полуботка,І. Мазепи, Марусі Чурай, Байди Вишневецького, С. Наливайка, І. Гонти, М. Залізняка.Літ.: Климчук О. Горобчиком хліба... // Україна. — 1988. — № 31; Селіва- чов Л/. Коли митець любить свій народ // Київ. — 1988. — № 6; Овсійчук В. Феодосій Гуменюк. Живопис. Графіка (Альбом). — К., 1995; Міщенко Г. Багатогранність. Ф. Гуменюк // Українська культура. — 1999. — N° 7.

СОБЧУК Микола Якович

(22. V 1934 с. Сальниця Хмільницького p-ну Вінн. обл. — 20.12001, Черкаси)

Архітектор. Закін. 1964 Київ, інженерно-будівельний інститут (архітектурний факультет). Працював у філіалі ін-ту «Дніп- роцивільпромбуд» (1964—67),художньо-виробничому комбі¬наті художнього фонду України (1967—97), обидва — в Черкасах. Споруди в Черкасах: музеї — «Кобзаря» Т. Г. Шевченка (1983), обл. істор.-краєзнавчим (1986); в Черкас, обл. — ценір с. Матусіва Шполянського р-ну (1973) та ін. Держ. премія СРСР (1989).Шевченківська премія 1987 разом з Л. С. Кондратським, С. М. Фурсенком (архітектора ми), О. П. Стєценко (інженером конструктором), О. М. Дубови ком (науковим консультантом, керівником будівництва) за об-ласний історико-краєзнавчий музей у м. Черкасах.