Пам'ятник Т.Г. Шевченка
Цивілізоване людство завжди ставило пам’ятники, пам’ятні знаки історичним, визначним подіям та відомим діячам. Та і самі пам’ятники мають свою неповторну історію, не схожу ні на одну іншу.
Двадцять три роки у центрі Хмільника височіє пам’ятник Тарасу Шевченку, історія якого розпочалась з квітня 1989 - го року, коли у місті була створена міськрайонна організація Народного руху України за перебудову. Ініціатором пам’ятника Кобзарю був Роман Павлович Романюк, голова організації, якого підтримали члени організації - А. І. Драган, 3. І. Дяк, В. Висоцький, В. П. Дубовий, О. Дячок і т. д...
Одного весняного дня на місці пам’ятника хмільничани побачили камінь вагою з півтори тони та написом на таблиці «Тут буде збудований пам’ятник Т. Шевченку». Камінь вночі був привезений з Крутнівського гранітного кар’єра, який безкоштовно надав містові на той час начальник гранітного кар’єра І. Тонкопієв. Згодом камінь був освячений священиком Свято- Троїцької церкви міста отцем Іваном
Після цього дійства справа на деякий час зупинилась. Та в житті буває так, що знаходяться люди, які продовжують почату справу іншими. Такою людиною виявився колишній директор ЗОШ №1,великий пошанувач Т. Шевченка, знав напам’ять багато віршів Кобзаря - Микола Іванович Гребенюк.
Доречно замітити, що саме учні і вчителі СШ. №1 перші здали на будівництво пам’ятника 766 крб. Відбулось це 11 березня 1991 року. Найбільшу суму здали працівники Ощадбанку - 1200 крб., кооператив «Луч» та колгосп «Дружба» с. Уланів по 1000 грн. На 21 травня сума коштів на будівництво становила 11 587 крб. Цікаво , що майже всі організації , школи , санаторії, які працювали на той час перерахували кошти. Всього 62 організації перерахували 16 тис. крб.. Отже, без перебільшення можна сказати, хмільницький пам’ятник Тарасу Шевченку є народним.
Архівні документи засвідчують, що пізніше будівництвом пам’ятника розпочала перейматись і міська влада. У міському архіві зберігайсь рішення хмільницької ради народних депутатів від 22.08.91 р. №176 «Про встановлення пам’ятника Т.Г.Шевченку в м.Хмільнику та найменування міського парку культури і відпочинку». На той час голова виконкому М.Бойко, керуючий справами виконкому В.Охрімчук.
Подальша доля пам’ятника розвивалась вже набагато швидше. Члени організації Народного Руху за перебудову України на чолі головою Р.Романюком та представниками місцевої влади завітали вже до відомого скульптора Віктора Стукана і запропонували спорудити пам’ятник Тарасу Шевченку на площі біля центрального входу в міський парк культури і відпочинку. Роздумів ні на хвилинку не було, адже сам Віктор Ефграфович ще у 80-тих роках мріяв про пам’ятник Кобзарю у місті. Навіть, наприкінці 1980 - тих роках показував ескізи О.Ткаленку на той час голова міської ради . 6 лютого 1991 року у міськраді повністю узгодили, що скульптором пам’ятника Тарасу Шевченку буде Віктор Стукан, а ще через дві години після обговорювання деталей у родині Стукана народився син. Розпочалась робота , яка тривала інколи по 20-24 години. Ось, як згадує автор пам’ятника: «Були дні, коли зовсім не хотілось спати. Натхнення, молодість, патріотизм, здоров’я, хотілось як найкраще здійснити мрію. Спочатку задум був, щоб пам’ятник стояв в залізобетоні та згодом вирішив, що повинен бути обкований міддю. Почав шукати майстрів по обковані міді. Лише через деякий час після довгих пошуків , привіз людей із Києва».
Архівні документи розповідають, що Віктор Ефграфович безкоштовно виготовив пам’ятник Т.Г.Шевченку для міста та надав кошти - 2000 руб на матеріали бетонної скульптури.. На ті часи за такі кошти можна було купити машину «Запорожець».
19 серпня 1991 року розпорядженням голови виконкому міської ради М.Бойко створена державна комісія по прийняттю пам’ятника Т.Шевченку в Хмільнику та найменування парку імені Т.Г. Шевченка. В цю комісію входили Б.Собчук, В.Гальчевський, В.Стукан, А.Король, М.Загниборода, О.М.Попов, В.Вуйко, О.Ф.Попов. В документах зафіксовано : загальна висота пам’ятника -5,8 м., постаменту - 3,8 м
Неофіційне відкриття відбулось 22 травня 1991 року з нагоди перепоховання Т.Шевченка, на якому виступав хоровий колектив учителів міста під керівництвом Романа Романюка. У 2000 - них роках 22 травня традиція була відроджена, завдячуючи родині Зарубам та членам літературно- мистецького клубу «Золота троянда».Урочисте відкриття пам’ятника Кобзарю відбулось у суботу 31 серпня 1991 року в урочистій обстановці . Це був рік Міжнародного Шевченківського свята « В сім’ї вольній, новій». Протягом двадцяти трьох років ми приходимо до пам’ятника Тараса Шевченка не тільки в урочистості, а й за велінням серці і совісті.
З останніх статистичних даних відомо у світі 1384 пам’ятників Тарасу Шевченку, з них 1256 в Україні. І серед цих цифр є наш, який має свою історію, таку не схожу на інших.
//Матеріали записані зі слів відомого краянини П.В .Дубового та з використані документи з міського архіву
Пам'ятник Шевченку в Хмільнику
Спить Буг-ріка в Хмільнику
Поміж вербами і яворами,
Стоїть біля неї Тарас,
Величавий чолом і думками.
Тут він був у давні роки,
Тут думав про Україну,
Щоб підлі в злі вороги
Не поклали її в домовину.
Оглянеться Геній довкруг,
Просить рідного люду –
Скиньте з себе ярмо рабів,
Волю й щастя у праці здобудьте.
Щоб не йшли наші діти в Чечню
Погибати в Московських танках.
Україну свою бережіть,
Добру й чисту, як сонячний ранок.
//Козюк Є. Пам'ятник Шевченку в Хмільнтку:[Вірш] // Козюк Є. Мережево мрій і думок.- Вінниця: О. Власюк, 20003. –с. 24.