Щирий і відкритий світ поезії Світлани Гаврилової
Та тільки вечір так п’янить,
І гонить хмари осоружно,
Печаль віршами гомонить,
Хіба не чуєш, милий друже?
Світлана Гаврилова.
Нещодавно у культурному просторі Хмільницького району сталася гарна подія – вийшла нова збірка поезій «Я назбираю сонця у долоні» Світлани Гаврилової. У збірку увійшли майже 200 віршів, з них деякі відомі нашим читачам, інші вперше появилися на сторінках цієї збірки.
Гаврилова С. Я назбираю сонце у долоні. – Друк ФОП «Тарнашинський О.В.», 2018. – 278 с.
Любов до рідної землі, людей та природи основна тема цієї збірки. Слово авторки це сповідь перед рідними та односельцями, то роздуми про минуле і прийдешнє, то рядки смутку і радості….
Благословляю я світанки
Благословляю я світанки
І сіру пелену дощів,
Розмиті хмарами серпанки,
Пташиний ледь відчутний спів.
Поля, що мокнуть під дощами
Під тихий шелест тополин,
Все те, що трапилось не з нами
Впродовж далеких юних днин.
І перший холод, і морозець –
Все миле серцю, як завжди!
І в цьому лиш життєва проза,
Моє пристанище в біді.
Кінцева тут життя зупинка,
Хоч вдаль іще біжить ріка,
Душі моєї тут обжинки!
Моя тут сповідь нелегка…
Поетичну книгу «Я назбираю сонця у долоні» можна назвати ліричним щоденником. Прочитайте вірші Світлани Едуардівна і ви переконаєтесь в тому, що кожне слово проходить через неї. З любов’ю і ніжністю народжений кожний вірш.
Вперше у книзі ви зможете прочитати слово про авторку, яку написала старший учитель української мови та літератури Віра Приймук. « В цих книгах вона пише про все, що турбує щиро і відверто, звертається до болючих тем сьогодення. Образ матері-України у її поезіях непомітно переходить в образ земної жінки-матері, а образ хлібного поля символізує долю людську, таку тремтливу і довірливу».
Директор районної книгозбірні Зоя Попова щиро вітає Світлану Едуардівну з виходом нової збірки та бажає міцного, здоров’я, злагоди, тепла та нових творчих зустрічей з шанувальниками її творчості.
|
|