Протягом 82 років вони зустрічаються кожну третю неділю місяця, щоб пом’янути та згадати своїх предків, розстріляних під час Другої світової війни лише за те, що за національністю вони були євреями.
Пам’ятний захід, як завжди, розпочався на Меморіальному комплексі скорботи. Присутні хвилиною мовчання вшанували пам'ять усіх, хто був жорстоко знищений у роки Другої світової війни, а також тих, хто сьогодні ціною власного життя виборює незалежність України.
Голова єврейської громади м. Хмільника Марія Колтанюк та відома хмільничанка Едуарда Давідзон подякували всім, хто долучився до благоустрою могил жертв Голокосту. Зокрема, слова вдячності пролунали на адресу заступника міського голови Сергія Редчика, начальника КП «Хмільниккомунсервіс» Олега Загребельного, керівника КП «Хмільникводоканал» Володимира Козубського, а також Вадима Брояка — за безоплатну допомогу в облаштуванні поховання при виїзді з Хмільника.
Під час мітингу-реквієму заступник міського голови Сергій Редчик висловив глибоку шану пам'яті загиблих у роки Другої світової війни та полеглих воїнів Збройних сил України.
Директор Музею Голокосту у Вінниці Леонід Трахтенберг наголосив на важливості історичної пам'яті:
«Історія вчить нас, що вона нічого не вчить. Наші діди воювали, сьогодні наші діти воюють. Що ми можемо зробити сьогодні, щоб зупинити нинішню війну, щоб не було нових таких пам’ятників? Ніколи загарбник не зможе стати другом. Потрібно пам’ятати і знати нашу історію. Ми повинні залишатися насамперед людьми і пам’ятати всіх, кого привозять на «Щиті». Сьогодні ми говоримо про трагедію щодня. Нехай усі війни залишаються в історії. Вічна пам'ять сьогоднішнім жертвам війни, вічна пам'ять солдатам, цивільним, діткам».
Псалом 20 Давида та поминальну молитву за невинно убієнних у роки Другої світової війни, а також за загиблих воїнів і мирних жителів України прочитав головний рабин міста Вінниці та регіону Шауль Горовіц.
Під час церемонії рабин трубив у шофар (баранячий ріг). У єврейській традиції це символізує заклик до духовної пам'яті, пробудження душі, заупокійну молитву та нагадування про вічність. Пронизливий звук рогу сприймається як метафоричний заклик «прокинутися» від суєти, вшанувати пам'ять померлих і переосмислити власне життя.
На завершення заходу всі присутні поклали квіти до могил та пам’ятного знака Праведникам Хмільника і Хмільницького краю.
Традиція, яку хмільничани підтримують уже понад вісім десятиліть, об'єднує покоління через біль втрат і спільну боротьбу за право на життя. Проведення такого заходу в умовах сьогодення засвідчує нерозривний зв'язок між минулим і сучасністю: біль Голокосту та біль нинішньої війни в Україні формують єдиний спільний досвід національної пам'яті, де кожен загиблий воїн, цивільний чи дитина залишається у вічному серці народу.
|
|