Михайло Слабошпицький. Про час і про людей
Слабошпицький Михайло Федотович (28.07. 1946 – 30.05. 2021) – український прозаїк, критик, літературознавець, публіцист, громадський діяч, член Національної спілки письменників України, лауреат Шевченківської премії.
Закінчив факультет журналістики Київського університету, працював кореспондентом, був редактором відділу критики газети «Літературна Україна», головним редактором газети «Вісті з України», журналу «Вавилон-XX». Колишній перший голова секретаріату Всесвітньої української координаційної ради (1992-1998 рр.); Член Центральної ради УНП “Собор” (з 12.1999). Член Асоціації українських письменників. З 1995 року – виконавчий директор Ліги українських меценатів, директор видавництва «Ярославів Вал». Співголова координаційної ради Міжнародного конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика. Від 2006 року секретар ради Національної спілки письменників України.
Михайло Слабошпицький писав :«Хтось з великих людей сказав: «Усе минає, а слово залишається. Написане слово – залишається й несе крізь роки укладений в нього зміст і голос людської душі…».
Письменник залишив нам безцінний духовний скарб: книги, думки та живий голос епохи. Літературний портрет «Словопоклонник – Михайло Слабошпицький», що проходить в читальному залі КЗ «Хмільницька публічна бібліотека», розповідає про життєвий і творчий шлях відомого письменника – літературознавця.
Запрошуємо до бібліотеки.
|
|