«Живе той, хто не живе для себе, хто для других виборює життя…»
Свою місію як духовного провідника нації Василь Симоненко усвідомлював і ніколи не розчаровувався у своїй долі, яка хоч і жорстоко обірвала лет його таланту на високій хвилі творчого піднесення, проте подарувала поету щасливі миті натхнення, народжені тривогами, болями і надіями рідного народу та великою любов’ю до України:
Україно! Ти – моя молитва.
Ти моя розпука вікова…
Гримить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.
Україна була, як сповідався поет, у його грудях, «у чолі і в руках», ради свого народу жив він і творив: «Я для тебе горів, український народе…».
В читальному залі КЗ «Хмільницька публічна бібліотека» про українського письменника – шістдесятника, лауреата Шевченківської премії, журналіста, громадянина розповідають виставка – портрет «І голос твій нам душі окриляє…» та літературна світлиця «Світло Симоненкової душі», присвячені 90 – й річниці від дня народження. Творчий і життєвий шлях письменника висвітлюють окремі видання унікальних спогадів та світлин, цікавих фактів про Василя Симоненка його колег і друзів.
Що зробив Василь Симоненкo для України? Хто називав Симоненка лицарем на білому коні в українській літературі? Чому письменник прожив усього 28 років?
Запрошуємо всіх зацікавлених долучитися до творчості Василя Симоненка, яка з роками набуває ще більш глибинного і пророчого змісту. Адже, звертаючись до всіх нас разом, він говорить з кожним окремо.
|
|