Нова книга Світлани Гаврилової
А поки пишуться вірші—не чутно болю,
Не знаю мук, ночей безсонних, ран,
Лиш з ними поділюся я любов’ю—
Такий невинний, праведний обман.
С.Гаврилова
Для кожного автора вихід нової книги – це довгожданий, виміряний і зважений крок. І коли читач отримує книгу, то отримує одкровення автора. Не є винятком і нова книга Світлани Гаврилової «І ніч про вічне гомоніла».Це - тринадцята книга-сповідь, в яку увійшли багато нових віршів.
В анотації зазначено: «Представлена у збірці поезія класична за формою, глибока за змістом, наповнена неперевершеними образами та вражаючою густотою авторської думки, має магнетичну дію, яка пробуджує душу і спонукає до філософських роздумів. Вона чиста, прозора, вражає своєю щирістю та відвертістю, в якій розкривається любов до Батьківщини, до рідного краю, любов до батьків та природи і прагнення миру. Поезія сповнена смутком, печаллю – як відлуння від пережитих подій на Донбасі. У кожному вірші є щось неповторне, що змушує задуматись і дивитись на світ іншими очима. Можливо, почитавши ці вірші, у когось зміняться погляди, і він замислиться про щось важливе для нього. І тоді світ стане більш добрим і чистим.
Збірник створено для широкого кола читачів».
Гаврилова С. І ніч про вічне гомоніла/ С.Е. ГАврилова. - Вінниця: ТОВ "ТВОРИ", 2000. - 248 с.
Збірка поезії несе в собі автобіографічні спогади, також є вірші присвячені рідним, друзям та односельцям. Саме у цих стрічках звучать їм признання. У книзі «І ніч про вічне гомоніла» Світлана Гаврилова у римованих стрічках ділиться всі своїми думками, мріями і почуттями.
Влучно зазначила у передмові Любов Юрчишина: «Кожен рядок - це потаємні думки і особисті переживання – «Де свій ризик, сенс і зміст». У них не має пафосних тирад, звинувачень, дорікань, але багато самотності, реалізму і життєствердних мрій. «Вони, як ліки, що не звеш у гості…»
Кожен вірш – це перегорнута, ювелірно відшліфована, життєва сторінка.
А істина – вона і є життя,
Вона, як сіль – гірка, та без обману…
Вона у муках зрощене дитя,
Хоробрим в поміч, а не безталанним!
Болісно - актуальна тема війни пронизливо оживає в рядках поезії з болем, криком і розпачем.
Не вернулися ви,
Ну а вам іще жити, і жити,
Піт солоний втирати
І рани, роз’ятрені в кров,
А за вами тепер
будуть вдови щодня голосити
І нести до могил
нерозтрачену, вірну любов.
У цих віршах вона вичерпує себе до знемоги. Щоб відчути вертикаль світу, потрібно спуститися на дно, пройти величезні внутрішні психологічні потрясіння. Лише тоді перед людиною відкривається шосте відчуття – здатність писати, творити, кричати на весь світ, зберігаючи здоровий глузд там, де його апріорі не могло бути раніше».
Колектив бібліотеки щиро вітає Світлану Едуардівну з виходом нової книги і зичить міцного здоров’я, творчого натхнення та нових, нових книг.
А я ще дихаю тобою
А я ще дихаю тобою,
Тобою, начебто, весною,
Прости мені слова мої,
Що зріють там, на глибині,
І не дають мені спокою.
А сонце запалає світлом,
І стане на землі привітно,
Хоч вибілить виски зима,
Впаде повсюди сивина...
А я хотіла б стати вітром.
Зловити посмішку твою,
Її як долю збережу,
Її я стану колисати,
Коли б мені напевно знати,
Що я тебе не розлюблю.
Підпалить осінь горобину,
Повіють вітри буйні, сильні,
Коротка тінь впаде під ноги,
І зникне десь в кінці дороги,
А ти для мене все ж єдиний...
А я вмиваюся сльозою...
А я ще дихаю тобою,
Повсюди посмішка твоя...
Її у вітру відняла,
І не знайду ніяк спокою.
|
|