В читальному залі  КЗ «Хмільницька районна бібліотека для дорослих» пройшло засідання любительського об’єднання «Читацьке коло» на тему «Краплиною сонця на землю упасти».

 В  програмі засідання відбулася мистецька  зустріч з Ольгою  Коляструк , доктором  історичних наук,  професором, зав. кафедрою історії та культури України ВДПУ ім. Михайла Коцюбинського.

У кожного  з нас в серці живе любов  до рідної землі. Вона веде нас життям – головна і невмируща. В чому вона  виражається, важливо для кожної людини, бо це може бути звичайний поступ щоденної самовідданої праці. І  тільки Митцям Бог дарує більше – увічнення Любові в безсмертних творах. В  цьому переконалися всі присутні, слухаючи розповідь нашої гості із м. Вінниці  Ольги Анатоліївни   про українських  митців – шістдесятників - відому своїм неперевершеним талантом і участю в правозахисному русі художницю Аллу Горську та  великого  українського  модерніста,  майстра  пейзажу і  жанрової картини  Віктора  Зарецького,  чоловіка Алли Горської.  Їх роботи    особливі -  перед ними, як перед добрими людьми, хочеться низько схилити голову

Ользі  Коляструк  на згадку про зустріч  майстриня  Аліса  Євстафєва  подарувала   свою роботу «Мальви» .

 Щасливий той, хто може все, що наболіло, вилити в поетичні рядки, аби й інші, прочитавши їх , могли згадати  прекрасні чи сумні   миті свого  життя.  Кажуть, що людина, яка пише вірші, сповнена щирості, ніжності та безпосередності, не може бути злою чи байдужою. Слово  щире, благородне дарував  усім присутнім  наш поет  - земляк, громадський діяч, голова Правління громадської організації «Братство хмільничан у Києві» Олег Побережний,  гість із м. Києва:

І що би там не говорили.

 Я  знаю істину просту:

Любов дарує крила

 І сенс дає життю..

 Так  розпочалося літературне знайомство з Олегом  Володимировичем Побережним,  поетом,  автором збірок  «Життя мого  чорновики», «Герої не вмирають», «На крилах любові» , співавтором збірок  «Пелюстки троянди». «Голосом Майдану».

Вірші Олега Побережного справді йдуть з глибини душі. В слові відтворена душа поета:

Спасибі, Господи, за все.

За зустрічі  й прощання,

За місяць, що пасе

У небі зорі раннІ.

За гомін літніх злив,

Надії і розчарування,

За те, що пережив

 І смуток і кохання.

За друзів й ворогів,

Буденні дні й святкові

Читаючи  рядки  поезій Олега Побережного,  кожен знайде для себе свою історію і зрозуміє, які відчуття надихнули поета музою і розрослись любов’ю до України,  до рідних і до всього живого .

Струни душі  поета зачіпають, як теми трепетного кохання, так і долі народу. Вслухайтеся бодай  у ці рядки: «Герої не  вмирають»:

Герої не вмирають,

Не йдуть у небуття.

Вони оберігають

З небес наше життя…

Розповідь  поета  доповнили відео ролики  «Я  тебе дочекаюсь з війни», « А мене вбили на Майдані»  слова Олега Побережного, музика Божени Миротворець.

Кожен, хто торкнеться поезії Олега Побережного, не залишиться байдужим.

Творчість – це той дивовижний  інструмент, що робить людину щасливішою, радіснішою. На засіданні  « Читацького кола» познайомилися з  новими роботами наших митців Миколи Загороднього, Олександра  Локтіонова, Аліси Євстафєвої. Народження картини  завжди видається магією, дивом і таємницею.

Слухали неперевершене декламування творів Тараса Шевченка, Сергія Єсеніна, Едуарда  Асадова  та інших поетів  у виконанні Дарії  Христюк.

Подарував  членам «Читацького кола» свої рядки Василь Паламарчук, великий шанувальник  творчості Тараса Шевченка, різьбяр по дереву, художник:

В читацькім колі авторів шанують

І хвалу Отцю – Творцю промовляють!

Зібрались в залі поети завзяті

Про свою власну творчість звітувати!

І всі дебати читацького кола

Знімав для нас Загородній Микола.

У цей чудовий,   зимовий , ясний день

Пролунали в залі  кращі із пісень.

Вражали душу ліричні мотиви,

Міняли барви слайдів переливи!

А вірші політичні йшли на ура.

(Врешті настала ніферамбів пора)

Шанувальники від серця аплодують,

Гукають : «Браво» і квіти дарують.

Слухають твори молодих поетів

І статті журналістів – корифеїв.

Вони на шпальтах вже про все сказали,

Краєзнавці «есе» презентували

І продзвони храмів, і про портали,

І про народ, який землю боронив

І свій рідний край понад усе любив!

Провів я з їхнім колом строк  великий

І ведучої ювілей святковий.

На бенкетах був вражений приємно,

Колег таланти цінив недаремно.

Пропагуючи ваші твори щосили:

Ви ж бо мої «дерев’яшки» хвалили.

Я пишаюсь « читацьким колективом»,

Свою роль не оцінюю хвастливо!

Чемно вклоняюсь,земні богині,Вам,

Прекрасним душам вашим, добрим ділам.

(Бо нас же згадають по нашим слідам)

І майстрам, і  митцям тисну правицю.

Завітайте в мою робітню світлицю.

І колом читацьким  піднімемо  чарки

Ми, чоловіки. Отож, за вас, жінки!

Щоб думкам дати орлиного лету

Про Вкраїну і культуру чудову,

Візьмусь пізнати  поезію світу,

Возвеличу співучу рідну мову.

Мудрі говорять, що життя має лише ту цінність, якою ми хочемо його наділити. На засіданнях «Читацького кола» ми збагачуємося  глибокими знаннями і  традиціями, що має український народ, та навчаємося цінувати й любити власну історію та культуру.

До нових зустрічей!